Старт: 20 червня 2025
Національний художній музей України презентує новий виставковий проєкт «Спецфонд. Нові дослідження» – новий етап багаторічної дослідницької роботи, що повертає з історичного забуття митців українського модернізму першої третини ХХ століття.
Виставка продовжує розповідь про феномен Спецфонду – таємного зібрання творів, до якого потрапили роботи художників, визнаних радянською владою «неблагонадійними»: формалістів, націоналістів, ворогів народу. Їхні імена й твори мали зникнути з публічного простору й історії українського мистецтва.
Серед них – Олександра Екстер, Олександр Богомазов, Всеволод Максимович, Давид Бурлюк, Віктор Пальмов, Олекса Грищенко, Михайло Бойчук, Микола Івасюк, Ілля Шульга, Абрам Черкаський, Онуфрій Бізюков, Семен Йоффе та багато інших.
Багато з них заплатили за творчість свободою або життям. Їхні полотна приховувалися в окремих музейних приміщеннях, інвентаризувалися похапцем і зберігалися в умовах напівтаємності понад пів століття.
Це не перша виставка, присвячена Спецфонду, у NAMU – перша відбулася ще 1998 року, наступні – у 2015 та 2016. Але саме «Спецфонд. Нові дослідження» вперше представить частину творів, що донедавна залишались недоступними ані для дослідників, ані для публіки. Наприклад, масштабні роботи Абрама Черкаського, які понад 80 років пролежали намотаними на вали, лише цьогоріч були розгорнуті та відреставровані.
Експозиція охоплює роботи з основних мистецьких об’єднань 1920–30-х років АХЧУ, АРМУ, ОСМУ, АНУМ – які діяли до 1932 року, коли єдиною дозволеною платформою у мистецтві став соціалістичний реалізм. Для багатьох художників саме участь у цих групах стала присудом – зі звинуваченнями у формалізмі, які перетворювались на справи, вироки, розстріли.
На виставці «Спецфонд. Нові дослідження» буде представлено твори Давида Бурлюка, Віктора Пальмова, Єфрема Світличного, Лева Крамаренка, Абрама Черкаського, Юрія Садиленка, Василя Сильвестрова, Івана Падалки, Оксани Павленко та інших художників, чиї імена десятиліттями були вилучені з публічного мистецького дискурсу.
Сьогодні ми повертаємо ці імена й твори в контекст українського мистецтва – не як сенсацію, а як невід’ємну частину нашої культурної спадщини.
Партнер проєкту – Національний центр Олександра Довженка.
